Сім технік, як зняти тривожність під час карантину
Що більше тривоги, то більше ми «розділяємося» з тілесністю
«Тілесне усвідомлення» і «протитривожність» для дітей (і дорослих). Сім простих практик.
Я почала помічати, що мені дедалі частіше доводиться нагадувати шестирічній доньці (якій зараз, як і багатьом дітям, бракує звичної активності, і є, звичайно, певне тло загальної тривоги): «Мені здається, ти давно не пила води? А в туалеті коли була? Відчуття, що тобі зараз прохолодно. Мені здається, ти сидиш незручно».
«Тілесне усвідомлення» — це те, що дозволяє і нам, дорослим, знизити тривожність, повернути відчуття «справжнього» і контролю над побутовістю. «Усвідомлення» — активність «мережі оперативного спокою» нашого мозку — зараз допомагає впоратися з карантинним напруженням. І це те, чого було б добре навчити дітей. Чим більше тривоги і напруження, тим більше ми «розділяємося» з тілесністю.
Ось про що ми домовилися з донькою.
1. Щогодини ми зупиняємося і «дослухаємося» до тіла. Де є напруження, холод, тепло, чого тіло «хоче»? Чи не час поїсти? Чи потрібно піти в туалет? Побігати, потягнутися, обійнятися? Обов’язкова програма — зробити ковток води.
Іноді, коли нам потрібно уникнути небезпеки, ми, мов ті стрижі, стаємо стрімкими й активними — але довго в такому стані «літати» не можна
2. Ми уявляємо, що моя долоня — це сонячний промінь. Я торкаюся до різних частин тіла доньки своєї долонькою, а дочка відчуває, як тепло і сонячне світло наповнюють і розслаблюють це місце. Я повільно торкаюся до чола, живота, плеча, пальчиків на руці, проходжу «врозкид» по всьому тілу. А малюк уявляє, як тепло і світло наповнюють і зігрівають його.
3.Ми граємо в «пластилін»: знаходимо місце, де в тілі відчувається напруження, і «розминаємо» його, як розминають долоньками трохи затверділий пластилін (можна уявити крижинку або замішувати тісто).
4. Я малюю «пряникову людину» і прошу, щоб дочка позначила будь-якими знаками (хрестиком, каляками-маляками), де в цій людині «живе» смуток, або радість, чи злість — залежно від емоції, яку вона проживає.
5. Вигадала для неї практику — Стрижі й Орли. Ми з нею переміщалися по кімнаті, «перетворюючись» на стрижів — швидко «летіли», часто змахуючи крилами. Я попросила її відчути, як б'ється серце, коли вона «стриж», що відбувається з диханням. Які — швидкі чи повільні — у неї думки. Запитала, що відбувається із зором, що змінюється (зір стає тунельним). Розповіла їй, що іноді, коли нам потрібно швидко виконати дію, уникнути небезпеки, коли нам тривожно, ми, мов ті стрижі, стаємо стрімкими і активними. Але довго в такому стані «літати» не можна. Ми дуже стомлюємося, наше серце, наша нервова система не витримають. І ми не побачимо, куди далі «летіти».А потім ми перетворюємося на Орлів. Орел ловить хвилю. Майже не змахуючи крилами «летить», не поспішаючи. Велично, на повний розмах своїх крил. Я питала у дочки: «А якою ти зараз себе почуваєш? Відчуваєш, як глибоко і повільно, спокійно дихаєш, як почувається твоє тіло, як б'ється серце? А що змінилося в погляді? (Зір може бути більш периферійним, ми можемо звертати увагу на більшу кількість деталей)». Іноді нам важливо бути стрижами. Іноді — Орлами. Стан Орла став нашою «тілесною медитацією» для спокійного усвідомленого уповільнення.
6. Доторкнутися долонькою до різних поверхонь — до теплої батареї (зупинитися, дослухатися до відчуттів), до щоки, до скла, до мокрої поверхні, до чогось дерев’яного, пухнастого. Робити це повільно. «Сканувати», як змінюється настрій.
7. У нас є «барометр» настрою — я час від часу запитую у доньки: «Ти як?». І вона показує великий палець: вгору означає радість, донизу — смуток, вбік — злість. Це дає їй можливість відрефлексувати, усвідомити власний стан, щонайменше — назвати його. І залежно від того, що вона «показує»,я питаю: «Тебе обійняти, хочеш води, хочеш побути на самоті?». Часом вона самотужки переводить положення пальця з «нижньої» позиції у «верхню». І починає посміхатися, ніби «важіль настрою» сама повернула.
БАТЬКАМ ПРО БУЛІНГ
Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет
Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:
- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
- цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;
- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;
- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
- цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
- переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
- розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.
Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації. Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.
Як вчити з дитиною уроки без стресу та криків: поради експерта
Багато батьків скаржаться на те, що виконання уроків — це найскладніша частина виховання школяра. Адже дитина може влаштовувати істерики, а батьки починають кричати, що призводить до стресу в сім’ї. Проте це можна виправити — варто навчити дитину сприймати домашні завдання не як повинність, а як ритуал. Для цього досить виконати кілька нескладних правил.
«На тому ж місці в той самий час»
Необхідно дотримуватися принципу єдності часу і дії: бажано, щоб уроки дитина робила в той самий час і в тому самому місці.У такому випадку в дитини виробиться звичка, яка за багаторазового повторення і в тих самих умовах не викличе стресу. До того ж така сталість впорядкує розклад дня — знаючи, що в певний час на неї чекає домашнє завдання, дитина буде вчитися укладатися з іншими заняттями.
Експерти наголошують, що найкращий час для уроків — з 15:00 до 17:00, у старших класах його можна подовжити до 18:00.
Час для «перемикання»
Не змушуйте дитину робити уроки, тільки-но вона прийде зі школи. Спочатку дайте їй можливість відпочити та відновити сили — пообідати, почитати, погратися або подивитися телевізор. Згодом дитина зможе набагато легше «перемкнутися» на уроки і зробить більше.
Окрім того, важливо робити перерви. Так, за кожні пів години треба влаштовувати «зміни», під час яких можна влаштувати легкий перекус, походити кімнатою чи зробити кілька фізичних вправ. Головне, не «перевідпочити», бо після цього дитину важко буде повернути до занять.
Допомога батьків
У початкових класах дітям ще важко організувати навчальний процес, тож роль дорослого — стежити за тим, щоб на кожне домашнє завдання припадала однакова кількість часу.
Якщо дитина не встигає зробити уроки з якогось предмета, педагоги і психологи рекомендують перейти до наступного: краще недоробити завдання з одного предмета, ніж, закінчивши його, з’ясувати, що до інших просто не дійшли руки. З часом, коли дитина навчиться вибудовувати свої «стосунки» з домашнім завданням, батькам можна буде обмежитися перевіркою зошитів. У старших класах діти, зазвичай, з усім дають раду самі.
Чому так важливо не кричати, якщо в дитини не виходить?
Що робити, якщо дитина не може рівно написати літери або не може збагнути завдання? Більшість батьків, повторивши синові або доньці кілька разів умови завдання, починає кричати.
Але така агресивна поведінка викликана неспроможністю: вони просто не розуміють, як поводитися в такій ситуації. Вихід з неї один: потрібно зайнятися чимось іншим — піти готувати вечерю, приготувати одяг і взуття дитині на завтрашній день, подивитися разом мультфільм або погуляти. І тільки після цього, відпочивши і заспокоївшись, можна робити другий «підхід» до отримання знань
ПІДГОТОВКА ДО ШКОЛИ
Поради для батьків майбутніх першокласників
Вступ до школи — це новий і надзвичайно складний етап у житті 6–7 річних дітей та їх батьків. Перш за все необхідно знати, що прихід 6–7 річної дитини до школи збігається з психологічною кризою, пов’язаною з необхідністю навчання у школі і необхідністю взяти на свої маленькі плечі ряд обов’язків, які раніше виконували дорослі.
Не так важливо, чи вміє дитина читати і писати! Важливим є те, чи психологічно готова дитина до навчання, чи сформовані у неї мисленнєві операції, чи готова сприймати і слухати вчителя, чи готова до навчальних навантажень.
Орієнтовний перелік того, що необхідно дитині знати і вміти
на кінець дошкільного періоду.
-
Соціально-суспільні, побутові знання
- Знання про природу
- Мисленнєві операції
- Моторика та координація
Кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами і можливостями. Місія школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем та батьками.
В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки і вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Учитель має бути другом, а родина залучена до побудови освітньої траєкторії дитини.
Умови для успішного навчання
Похвала
Прищеплюйте віру дитини в свої сили. Хваліть.
Позитив
Чим менше страхів та переживань у батьків – тим легше дитині адаптуватися до ролі першокласника
Режим
Запровадьте вдома режим та візуально його оформіть – плакат, магнітну дошка з улюбленими героями та зрозумілим дитині розпорядком дня.
Спілкування
Чим більше дитина спілкується вдома з батьками, друзями, тим легше їй адаптуватися до школи. Читайте казки, дивіться мультфільми разом, обговорюйте, аналізуйте, висловлюйте думки.
Творчість
Розвивайте уяву. здібності дитини до творчості. Ліпіть, малюйте, спостерігайте за красою навколишнього світу
Пізнавальна активність
Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги мислення та бажанням пізнавати світ. Для цього існують спеціальні ігри, головоломки, маленькі домашні експерименти тощо.
Відпочинок
Дитина в цьому віці швидко втомлюється. Змінюйте види діяльності кожні 15 хв. Виконуйте розвивальні вправи, грайтесь.
Вчитель
Зі вступом до школи у дітей з’явиться ще одна авторитетна людина. Завдання батьків - сформувати в дитини позитивне ставлення до вчителя.
Виховання дитини – це виховання себе на очах у дитини. Доки ми не зрозуміємо цієї істини, педагогічний процес не зрушить з місця.
Е.Лівінський, психотерапевт
Готуємо дитину до школи: практичні завдання.
https://osvita.ua/school/56078/
Поради виховання важких підлітків
Як упоратись з підлітком? Що ж трапилось з цією милою маленькою дитиною, яка була в нас кілька років тому? Підлітки можуть бути дуже складними, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного віку, з якими їм доводиться зіштовхуватися. Вам доведеться бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим.
Попри те, що ви колись самі були підлітками й, можливо, складними для своїх батьків, від вас, проте, потрібно буде багато праці, щоб зрозуміти, через що доводиться проходити вашій дитині. Ви маєте налагодити зв’язок із нею.
Це завжди не просто, і вам доведеться дуже постаратися під час цих двох важливих періодів у житті ваших дітей – юності й молодості. Вашим дітям знадобляться всі настанови і все ваше розуміння, які ви можете їм дати. Спілкування й розуміння протягом складних періодів можуть задати тон для життєвих рішень, які доведеться робити вашій дитині.
Нижче наведено кілька корисних порад, які придадуться батькам при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:
1 Інтерес
З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.
Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.
2. Строгість
Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.
Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.
Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.
3. Спілкуйтеся щодня
Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.
Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.
Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.
Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.
Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..
4. Терпіння
Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.
5. Упереджу вальний підхід
Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.
6. Єдиний фронт
У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.
ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ
Успішна адаптація до шкільного життя залежить від рівня готовності дитини до навчання в першому класі, сформованості основних передумов навчальної діяльності.Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов’язаних із початком навчання в школі, до труднощів, яких не уникнути, тим легше вона їх подолає, тим спокійніше буде процес пристосування до школи. практика показує, що у дітей, не готових до систематичного навчання, набагато важче і триваліше проходить процес адаптації до школи; у них частіше проявляються різні труднощі у навчанні; серед них значно більше невстигаючих, і саме у них в більшості випадків відмічається порушення стану здоров’я.Під психологічною готовністю до школи зазвичай розуміють «необхідний і достатній рівень розвитку дитини для опанування шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків». Інакше кажучи, психологічна готовність дитини до школи фактично характеризує її здатність засвоювати навчальний матеріал під час його вивчення на уроці. Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі?Важливим є те, що майбутній школяр починається з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобування знань. Велику роль для такого відношення відіграють правильні уявлення дитини про школу.. не варто залякувати дитину труднощами, що можуть виникнути у навчанні. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває нецікава робота, яку потрібно виконувати, тому слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто поступово формувати вміння доводити розпочату справу до кінця, вміння долати перешкоди.Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливим є не стільки обсяг знань, скільки ї якість, чіткість, усвідомлення. Важливо вчити дитину розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки.
Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою діяльність. Важливим завдання у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися.
Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формуванні вміння спостерігати і узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.